Мікрофони

Мікрофон - вибір для професіоналів і любителів

У наш час, коли електронна музика стала дуже популярною, важко відмовитися від живого звуку та мікрофона. Без нього неможливо записати вокальну партію. А звук гітарного підсилювача, зафіксований мікрофоном, здається цікавішим та натуральнішим, ніж оброблений апаратним чи програмним процесором. Головна складність вибору такого пристрою — у тому, що їх неможливо вистроїти за принципом від «поганого» до «гарного» та орієнтуватися лише на фінансові можливості. Усі види та типи мікрофонів з’явилися не просто так — кожний із них виконує певні завдання. Та й немає універсального варіанту.

Тип перетворювача звуку та технічні характеристики

Якщо ви зібралися організувати аматорську студію чи просту репетиційну базу, доведеться придбати кілька різних мікрофонів. Важливо обрати вдалі варіанти, аби не переплатити за непотрібні функції. Вибір варто почати з розуміння того, як записується звук. З цією метою використовується наступні типи мікрофонів:

• конденсаторні;
• динамічні.

Конденсаторні, або електростатичні пристрої, — це конструкції з пласким конденсатором, у якого одна обкладка нерухома, а інша — коливається під впливом звуку та виглядає як мембрана. Ємність конденсатора змінюється синхронно з коливанням повітря. Основна перевага конденсаторного мікрофона — широкий частотний діапазон та висока точність передачі сигналу. Однак вони можуть не витримати позаштатні механічні впливи на кшталт ударів та падінь.

Динамічні мікрофони складаються з рухомої мембрани, на якій фіксується котушка індуктивності. Котушка знаходиться в постійному магнітному полі. Під час руху по ній проходить струм. Значна вага рухомої частини такого мікрофону дещо погіршує динамічний діапазон слабких сигналів. Механічна частина пристрою більш надійна, ніж у конденсаторного. Його електричний сигнал досить потужний, тому немає необхідності використовувати проміжні підсилювачі. Для них не потрібне зовнішнє живлення. Та й вартість динамічних мікрофонів нижча, ніж конденсаторних.

Вибір мікрофону визначається кількома характеристиками:

1. Частотний діапазон. Показники можуть коливатися від 100 до 12000 Гц. Для мікрофонів із метою запису він має основне значення.
2. Спрямованість. Вказує на залежність чутливості від місцезнаходження звуку.
3. Чутливість. Показник, що вказує наскільки тихий звук може записати мікрофон.
4. Рівень звукового тиску. Показник, протилежний чутливості. Він повідомляє про те наскільки гучний звук записує мікрофон.
5. Опір. Мається на увазі вихідний опір перемінного струму. Тобто для мінімальних втрат сигналу потрібен мікрофон з опором утричі меншим, ніж у підключеної апаратури.

Мікрофони — пристрої зі специфічним призначенням

Вони використовуються в різних сферах:

1. Акустичні. Потрібні під час живих виступів, у студіях звукозапису та в операторській роботі. Такі мікрофони, зазвичай, ручні. Хоча вони можуть мати фіксатори для встановлення на стійках. Тип перетворювача може бути динамічним і конденсаторним.
2. Комп’ютерні. Призначені для застосування разом із комп’ютерною технікою. Мікрофон для комп’ютера не дає високої якості звуку. Проте такі показники йому не потрібні — для інтернет-телефонії, ведення блогу достатньо середніх показників.
3. Для відеокамер. Такі пристрої мають кріплення для підключення до камери. Мікрофони можуть бути конденсаторними та спеціальними. Це зумовлюється необхідністю запису звуку без стороннього шуму.
4. Інструментальні. Потрібні під час запису музичних інструментів. Мікрофони дуже чутливі та здатні відтворити будь-який звук, навіть, дуже слабкий, як у деяких народних інструментів.
5. Студійні. Мікрофони мають різну форму та спосіб кріплення. Демонструють високу якість запису вокалу та інструментальної музики. Зазвичай, у них використовується конденсаторний перетворювач.
6. Петличні або мікрофони лавальє. Мініатюрні та чутливі мікрофони. Фіксуються на одязі прищіпкою чи іншим затискачом.
7. Головні. Вони нагадують гарнітуру, проте без можливості відтворення звуку, а тільки для запису. Такі мікрофони зручні, бо мають кріплення на вухах чи обідок. Здебільшого в головних девайсах використовується конденсаторний перетворювач.

Безпровідні радіомікрофони становлять особливу категорію. Вони виконують такі ж функції як і звичайні пристрої. Проте сигнал із мікрофону передається на передавач та по радіоканалу транслюється на приймач. Цей передавач може інтегрований чи окремий — Bodypack. Останній виглядає як коробка розміром із колоду карт. Кріпитися він на ремінь. Приймачі можуть мати одну чи дві антени. Чим їх більше, тим краща якість отриманого сигналу та вища ціна безпровідного мікрофону.